"А поговорить?" (с) (v_n_zb) wrote,
"А поговорить?" (с)
v_n_zb

Как патологический сцыкун "генерал" Петрушка в Дом офицеров пробирался. Тьфу на него три раза...

.
Це мав бути пост про мою виставку, але пост буде про президента Порошенка.

Вчора в Києві в Центральному будинку офіцерів о 15:00 відбувся урочистий захід до Дня збройних сил України. Міністерство оборони попросило мене долучити нашу експозицію проекту "Воїн. Воля крізь віки" - щоб гості перед виступами високих військових чинів і концерту могли в холлі подивитись виставку фотографій. Я була рада приєднатись до заходу і в такий спосіб привітати військових з їх святом: сама завчасно завезла фото і з нетерпінням очікувала події.

В призначений день і час, я разом із моїм колегою і другом Станіславом, приїхали до Будинку офіцерів. По всій вулиці не можна було паркуватися. Нові модні поліцейські через одного нахабно зганяли нас із займаного місця, деякі дозволяли собі кулаком стукати у вікно і відчиняти двері авто (!), це при тому що жодних правил дорожнього руху ми не порушували, просто їм було "вєлєно нікому нє давать парковатся". Врешті, притулившись десь в дворі, ми побігли до Будинку офіцерів щоб біля входу зустрітись із Оксаною - організатором виставки від Міноборони, і разом зайти.

Проте як тільки моя нога ступила на тротуар до мене підбігла упакована по всім правилам охорона і стала вимагати щоб я десь собі відійшла. Інших гостей, що стояли біля входу до Будинку офіцерів, охорона на той момент вже розігнала. Я такого нахабства на свою адресу не сприйняла, і вклавши всю суворість в голос і погляд, поцікавилась чи охоронець при своєму глузді, щоб вимагати від мене десь відійти. "Ну, ладно, стойтє тут" дозволив він. Чіпати руками вочевидь не наважились. Аж раптом до будівлі під`їхав пафосний кортеж з якого виліз Петро Порошенко. Президента привітав очікуючий на вході Муженко і вони разом зайшли до Будинку офіцерів.

Після цього двері зачинились прямо перед носом у нас і всіх інших гостей. Менторським тоном охорона повідомила, що поки президент не пройде до зали, в холл нікого не пустять.

І ми стояли і чекали поки президент Порошенко мимохідь огляне мої фото і зайде до зали виголошувати промову. Стояла і чекала я - автор виставки. Але то ще менше зло. Стояли і чекали кілька молодих військових зі своїми дамами під руку. Там же, скромно усміхаючись у вуса, стояв народний артист Павло Зібров, запрошений туди виступити.

Ми стояли і чекали поки шоколадний король соізволить пройти до зали.

Якесь збочене, раніше невідоме мені приниження. Коли ти, вільна людина, маєш дотримувтась обмежень не згідно закону, а згідно здичавілих совково-рабських звичаїв прогинання перед вищими чинами. Стояти, чекати, мерзнути, відійти, не заважати, стати непомітним, зникнути щоб не псувати фон гаранту.

Заходячи в холл Будинку офіцерів, я думала яке все це дно, але "тут знизу постукали" - не можна було заходити до зали поки президент не закінчить промову. Знову чекали. Під кінець промови дозволили зайти.

Постояла і почула від Порошенка, що "ми б справились із без волонтерів". А потім цей автор "режиму тиші" і смертельних котлів став вручати ордени матерям загиблих бійців, яких він сам і вбив своїми рішеннями і військовою політикою. Після цього я розвернулася і пішла геть. Гидко.

Сподіваюсь, що гостям-військовим фото сподобались.

Сподіваюсь, що в нас буде кращий президент.

пдр1

пдр2
пдр3

пдр4




Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo v_n_zb july 17, 2013 17:32 152
Buy for 200 tokens
. Пару лет назад я публиковал уже эти фрагменты из Незнайки. Но повторюсь - уж слишком актуальна сегодня эта сказка Носова. Такое ощущение, что автор в машине времени был переброшен из 64-го года на 50 лет вперед. Это - о нас. Всё - о нас... === Законность: – А кто такие эти…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 23 comments