"А поговорить?" (с) (v_n_zb) wrote,
"А поговорить?" (с)
v_n_zb

П'єса. Побутово-політична

.
Дійові особи:

Вовчик. Гарне, чарівне і дуже талановите створіння. Постійно розривається між несамовитим бажанням покращень та природним добвойобством. Робить важні справи.

Тато Вовчика. Теж гарний, але дуже освічений. Вчить дітей математиці. Має проблеми з метричною системою і від цього стає знервованим. Знає модне слово «біомаса». Робить нотатки і запіхує їх під скло.

Вовчиков менеджер. Дуже різностороння людина. Прасує сорочки, псує статті у Вікіпедії, маже зільонкою Вовчикового хуя після стаккато на роялі.

Імператор. Миршаве й бридке чувирло. Робить зранку гімнастику, а потім - самі капості.

Лєнка. Красіва. Не робить ніхуя.


Вовчик, гортаючи утрішню газету, нервує і куса собі губи:
- Это же невозможно вытерпеть! Что ни день, что ни час. Все ругают! Ну буквально все!

Тато:
- Володєнька, дитинко, знову Екзюпері начитавсь? Іди я тебе похвалю! Ти бач яке бліде стало, спить погано, їсть усіляку бридоту, малесеньке, худесеньке!

Менеджер пошепки:
- Тремтить і сситься…

Вовчик:
- Шо ти кажеш? Я не чую.

Менеджер пошепки:
- Ну то гівно з вух повитягай…

І вже голосно:
- Кажу шо треба вам прєкратіть уже єто всьо безобразіє в інтернетах. Жосткой рукой так сказать. Шоб кажний коментар, картинка, чи вподобайка суворо регламентувалась і перевірялась!

Тато:
- Ото й діло! Хлопець вірно каже! А то розвелося отієї журналістики як на собаці бліх. І всі кусючі, завзяті! І еті ще, як їх, курво…Блогєри! Теж падлюки…Довели дитинку до енурезу та інтерполяції.

Менеджер тихо:
- Інтерполяція - то нє заболеваниє.

Тато почув та озвірів:
- Повчи мене ще! Біомаса! Я прохвесор, а ти ото принеси-подай! Маю кабінета та наукову ступінь! Ти диви яке падло! Критикує воно!

Вовчик розсердивсь:
- Ой, ну хватит уже ссориться. Я хоть утром дома могу спокойно посидеть без отетава всего?!
Нестерпно чухалися груди, де вже почало відростати волоссячко. На вулицях знову побився Аваков з Аваковим. Самі від нього неприємності. Від нього і від Порошенка. Вовчик втратив залишки гарного настрою.

Лєнка подала голос:
- Казала тобі вчора, давай краще покохаємось. Чи поїмо. А воно знову коментів у фейсбуці здуру начиталося на ніч! Вскрикувало потім і чухалося.

- Мовчи! - скомандував Вовчик, - Не можу я кохатися, задоволення получать, допоки в країні безлад. Допоки хоч один пенсіонер, хоч одна сирітка…мня…мня…емммм…Надо шото дєлать! Надо шото дєлать…

Менеджер тихо:
- О, почалося.

Голосно:
- Я вам зараз пілюльку принесу заспокійливу.

Вочик:
- Не можу я їсти пілюльку допоки хоч один пенсіонер, хочь одна сирітка….мня-мня…просто повірте…

Менеджер:
- Ну всьо, піздець. Кататонія. І як його тепер людям показувать?

І тут пронизливо задзвонив древній, як мамонтове гівно, телефонний апарат червоного кольору з наліпкою у вигляді серпа і молота.
Всі раптово завмерли, що ті миші під ковдрою.

Вовчик почухав груди, обтер спітнілі долоні об штани:
- Может ошиблись номером?

Але він знав, що не помилились. Просто тягнув час.

- Альо…- майже прошепотів Вовчик у червону трубку.

- Здравствуй, родной. Что там у нас по законопроекту? - несколько вальяжно спитав Імпєратор.

- Доброго утричка. Как здоровье? Погодка радует? – слова вилітали з Вовчикового рота швидше, ніж послід з кроля.

- Володя, не суетись под клиентом. Таки что у нас с Конституцией?

- Вы хотели сказать «у вас»?

- Нет, не хотел. Проголосовали?

- Пока нет. В четверг назначено, - пробормотав Вовчик і чомусь зробився сумним.

- This is my boy!- з тієї сторони телефонного дроту явно звучала хтива посмішка.

У тубці роздалися короткі гудки.
А Вовчик все тримав її спітнілою рукою. Груди чухалися вже зовсім нестерпно. У голові бумкало і смерділо горілою резиною.

Пронизливу тишу розрізав єхідний голос Лєнкі:
- Може таки у Ростов?

А тато додав:
- Там клімат хороший. Всі тебе люблять.

Вовчик шумно ковтнув, почухався і пішов робити важливі справи.




Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo v_n_zb july 17, 2013 17:32 152
Buy for 200 tokens
. Пару лет назад я публиковал уже эти фрагменты из Незнайки. Но повторюсь - уж слишком актуальна сегодня эта сказка Носова. Такое ощущение, что автор в машине времени был переброшен из 64-го года на 50 лет вперед. Это - о нас. Всё - о нас... === Законность: – А кто такие эти…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments