?

Log in

No account? Create an account
Предыдущий пост Поделиться Следующий пост
Листая архивы: Как политолог Банковой антисемит Палий в 2013-м вылизывал Януковича
555
v_n_zb
.
Есть такая профессия - политолог. Вернее, не совсем так. Есть профессия "политолог" и "придворный политолог". Это две суть разные профессии. Классический "придворный политолог" - тов. Палий, который с одинаковым усердием вылизывает любой зад, который усаживается на главную табуретку страны. И если даже к власти придет "жидяра" Зеленский, который, по мнению Палия не может быть президентом исключительно из-за "пятой графы", то этот не слишком переборчивый политолог попробует извернуться, переобуться и присосаться и к еврейской жопе, дабы и ее вылизывать. Могу поспорить.

Хочу предложить вашему вниманию большой материал во славу Виктора Федоровича. Автор - да, наш нынешний порохобот Палий, который клеймит "бандита и коррупционера Януковича". А тогда писал об успехах в борьбе президента с коррупцией, о его некровожадности, благодарил его. Нынешняя власть, писал Палий - это благо для Украины. И отказ от евроинтеграции - гениальный ход Виктора Федоровича, который умеет держать удар. Цитирую вывод тов. Палия: "повставати проти іноземців та зрадників, заступаючись за свою країну, за "други своя" – гідно і почесно."

Описанный тов. Палием президент - ну просто былинный герой, который, в отличие от глав соседних государств, уверенно держится на ногах. В этого рубаху-парня просто невозможно не влюбиться, и, читая, чувствуешь животную страсть аффтара к дорогому Виктору Федоровичу. Почти такую же, как сейчас - к Петру Алексеевичу...

В общем, читайте - получите море удовольствие, а заодно и поймете, кого Порошенко в своей политкоманде пригрел. пригрел.

Интересно, что переход по ссылке в Фейсбук Палия говорит о том, что свою страничку-то он потер. Умный типа. Но рукописи, как мы наем, нихера не горят. Интернет помнит всё...

Итак, октябрь 2013-го, месяц до начала Майдана:

=====

Нинішній президент Віктор Янукович підпадає під гостру і, часто, справедливу оцінку ЗМІ і громадськості.

Однак, для повноти розуміння корисно зазирнути й "за той бік" правди. Тож, незвичний ракурс: хороше про Януковича.

По-перше, він не кровожерний. Якби було інакше, країна це точно б відчула за 4 роки. Кровожерних тиранів і досі немало у світі, і їхнє правління виглядає інакше.

Варто дякувати не лише за добро, яке політики зробили, а за зло, яке не зробили, хоча могли.

По-друге, Янукович менший лицемір, ніж чимало його опонентів. Принаймні, мало хто від нього чекав чесності й боротьби з корупцією. Тим часом, не один "помаранчевий" політик доклався до того, щоб за ламаний гріш спустили "в унітаз" щирі віру й ентузіазм мільйонів людей, кращих за них.

Мусимо визнати, левова, якщо не більша, частка політиків в Україні є насправді "Януковичами-невдахами": вони були б не кращими, якби могли.

По-третє, Янукович несподівано виявився міцнішим у колінах, ніж "помаранчеві" Віктор Ющенко і навіть, подекуди, Юлія Тимошенко.

Про "геніальну" газову угоду Тимошенко не згадував лише лінивий. Але можна згадати й ще більш капітулянтську угоду початку 2006 року, схвалену тодішнім президентом Ющенком в ідеальних зовнішніх умовах для країни. Коли її підтримувала вся Європа, яка була майже готова мерзнути за Україну.

Здатність тримати удар – чи не найцінніша риса глави держави. Без такої здатності навіть процвітаючі держави легко доводяться до колапсу навіть в умовах найменшої "турбулентності", про що історія свідчить численними прикладами.

Янукович так і не став маріонеткою Кремля. Для компромісів на межі капітуляції, на які він щедро йшов на початку правління, виникла межа.

З урахуванням біографії Віктора Януковича, який зростав без матері, очевидна тяга до "сімейственості" цілком могла б розглядатися як позитив. Щоправда, якби вона реалізовувалася не за рахунок країни, тобто інших сімей.

Під час трансляцій зі святкових молебнів у деяких сусідніх державах кидається в очі, як тяжко витримати їхнім президентам і прем‘єрам. Натомість, Янукович демонструє позірну повагу до християнства.

Нарешті, нинішнє президентство, разом із виснаженням країни корупцією, принесло Україні явний позитив. Після того, як донецька верхівка ледь не в повному складі переселилася до Києва, питання сепаратизму випарувалося і з гіпотези перетворилося на фантасмагорію.

Така ж доля і теоретизувань щодо відпадіння від України земель, за які тисячоліттями лилася кров від Святослава й Ігоря до Сірка.

Як не дивно, за нинішнього президента збереглася можливість для України почати перехід до нормальності. Власне, реалізацією цього шляху і є Угода про асоціацію і зону вільної торгівлі з ЄС.

При цьому, слід чітко розуміти: європейські норми самі собою не діють. Європа не допоможе, якщо самі собі не допоможемо.

Нині європейська політика щодо України відносно притомна. Але так стало зовсім віднедавна.

Приміром, під час минулої спроби здобуття незалежності на початку минулого століття, посли Антанти у Ясах змусила гетьмана Скоропадського проголосити намір утворити федерацію з Росією.

Нерозуміння європейцями значення України і реального масштабу речей, крім гекатомб жертв в Україні і всій Євразії, зрештою призвело до того, що самі європейці сорок років чекали, коли їм на голову впаде атомна бомба.

Нинішня ситуація геополітичної однорідності в Європі – унікально сприятлива для України, про неї століттями можна було лише мріяти. Не використати такий шанс було б рідкісною безвідповідальністю, яких і так було забагато в історії.

Український патріотичний обов‘язок – не живити розкол, а ставити на місце того, кому б прийшло в голову дорікнути національністю, регіоном народження, соціальним походженням, релігією людині, що робить добро Україні.

Якщо наверху твердо скажуть: "Годі красти, всі все забули" – це треба прийняти. Майбутнє важливіше помсти і, навіть, справедливості. Якщо є можливість здійснити транзит до нормальності України в еволюційний спосіб, цю можливість треба використати на 100%.

За такого розвитку подій партія влади не ризикує пропасти з голоду. Вона нині має майже всі ресурси в країні, щоб почувати себе впевнено в бізнесі, не пов‘язаному з крадіжками.

Її верхівці і депутатам це лише додасть цивілізованого лоску, що підтвердили б Френсіс Дрейк і Генрі Морган.

Той, хто сказав би ці слова, попри попередню історію, отримав би величезний бонус від незлобивого і немстивого народу. Леоніда Кравчука нині пам‘ятають за незалежність, а не за ЦК КПУ.

Висновок: повставати проти іноземців та зрадників, заступаючись за свою країну, за "други своя" – гідно і почесно.

А власну владу, якою б вона не була, напоумляють. Якщо вона своя.





Последние записи в журнале


promo v_n_zb июль 17, 2013 17:32 152
Buy for 200 tokens
. Пару лет назад я публиковал уже эти фрагменты из Незнайки. Но повторюсь - уж слишком актуальна сегодня эта сказка Носова. Такое ощущение, что автор в машине времени был переброшен из 64-го года на 50 лет вперед. Это - о нас. Всё - о нас... === Законность: – А кто такие эти…

  • 1

Скажите пожалуйста

считаете ли вы, что президентом Украины должен быть честный, высокоморальный человек?

Re: Скажите пожалуйста

разумеется

наверное вы не знаете,

что иудеи исповедуют двойную мораль

Re: наверное вы не знаете,

о, еще один пещерный антисемит (((
Интересно, а сколько моралей у патологического лжеца молдавского цыгана Порогшенко?

Есть такая профессия - политолух.

  • 1